Меморандум секції

«Від енергетичних криз до взаємного довір’я через режими прозорості»

Міжнародного безпекового форуму

«Від безпеки України до безпеки Європи. Виклики ХХІ століття»,

Львів, 15-16 квітня 2010 р.

Наслідки газових криз у Європі у 2006 і 2009 роках можна значною мірою порівняти з наслідками арабського нафтового ембарго 1973 року, карибської ракетної кризи та близькосхідних конфліктів у військово-політичній сфері в період «холодної війни». Тому континент потребує вироблення системи заходів довір’я, по аналогії з тим, як це мало місце у військовій сфері в 70-ті – 80-ті роки минулого століття.

Низка офіційних документів РФ («Стратегія національної безпеки РФ до 2020 року», «Військова доктрина», «Стратегія енергетичної безпеки РФ на період до 2030 року») містять неоднозначні положення і не сприяють зміцненню довіри до Росії як передбачуваного партнера, контрибутора європейської економічної безпеки. Офіційні документи РФ «Стратегія національної безпеки РФ до 2020 року» та «Військова доктрина РФ» розглядають процес розширення НАТО як загрозу та не сприймають виконання Альянсом глобальних функцій і, виходячи з цього, визначають завдання стримування через «нейтрализацию возможных военных опасностей и военных угроз политическими, дипломатическими и иными невоенными средствами». Це підвищує ймовірність використання в якості невійськових засобів стримування енергоресурсного та інфраструктурного потенціалів РФ у випадку загострення відносин як з окремими країнами, так і з Альянсом в цілому.

Донині не існує офіційної і однозначної оцінки з боку ЄС газової кризи січня 2009 року. Офіційно лишається нез’ясованим чи Росія припинила постачання газу до ЄС чи Україна перервала транзит? Жодній із криз, ні у 2006-му, ні у 2009-му, не вдалося запобігти ні політичними, ні юридичними засобами. Кризи були врегульовані політичним шляхом. Юридичні механізми не були задіяні або відігравали другорядну роль. Досягнуті врегулювання не мали комплексного характеру та можуть розглядатися як свого роду ad hoc врегулювання.

Кінцеві споживачі, національні уряди країн-споживачів та Єврокомісія не мали і не мають повної картини перебігу кризи, базованої на даних інструментального контролю, оскільки інтегрованої системи об’єктивного контролю руху газових потоків не існує. Інформаційний простір в умовах браку об’єктивної інформації заповнюється сурогатом та дезінформацією.

Масштабні та інвестиційно місткі проекти диверсифікації маршрутів експорту газу, ініційовані Росією на тлі тенденції до зниження обсягів його імпорту зі Сходу, здатні створити надмірний профіцит трубопровідних потужностей. При відсутності інтегрованої газової інфраструктури в рамках ЄС, це створює загрозу маніпуляцій обсягами, напрямками та цінами газового експорту з метою максимізації доходів, а також здійснення тиску на ту чи іншу країну-члена ЄС і НАТО шляхом загрози обмеження/припинення постачань, особливо у поєднанні з цілеспрямованою інформаційно-психологічною кампанією.

Меморандум про механізм раннього попередження Росія – Європейська Комісія має двосторонній характер, не є юридично обов’язковим, а застосування передбачених ним заходів попередження та врегулювання залежить від волі та взаємної згоди двох його сторін. Такий механізм наряд чи буде здатний попередити чи врегулювати газові кризи трьохстороннього формату аналогічні тим, що мали місце у 2006 та 2009 роках. Енергетична безпека ЄС та Росії не може бути забезпечена за рахунок інтересів транзитної держави. Оцінки і дії повинні виконуватися у відповідності з принципами прозорості, пропорційності і недопущення дискримінації.

Ефективним механізмом посилення енергетичної безпеки на Європейському континенті може стати ініціювання та і впровадження Режиму прозорості в енергетичній сфері (Energy Transparency Regime, ETR), що має охоплювати весь технологічний ланцюг – від видобутку до споживання енергоносіїв. Секторальні різновиди режиму мають охопити рух енергоресурсних потоків – газу (ETR-gas), нафти (ETR-oil), електричної енергії (ETR-electricity). Прозорість ланцюжка «Видобуток – Транспортування – Споживання» має створити режим довіри, а взаємне надання доступу до телеметричної інформації щодо параметрів руху фізичних потоків енергоресурсів сприяло би збільшенню прозорості.

НАТО та Європа мають посилити взаємодію в сфері енергетичної безпеки як одного з найважливіших компонентів безпеки європейських членів Альянсу та ЄС. Потрібне осмислення проблематики енергетичної безпеки не тільки через призму комерційних суперечок господарюючих суб’єктів, а й через використання енергоресурсів та інфраструктури як інструментів політичного впливу, що їх схильні застосовувати авторитарні країни для реалізації своїх стратегічних цілей неекономічного характеру.

Щоб мінімізувати на майбутнє малопродуктивні пошуки причин і винуватців у випадку виникнення кризових явищ в мережевих системах енергопостачання, необхідно, на наш погляд, впровадити не тільки симетричне і недискримінаційне договірно-правове забезпечення прозорості, але й об’єктивний контроль інструментальними засобами фізичних параметрів руху енергоресурсних потоків саме в тристоронньому форматі, який відповідає логіці функціонування енергетичного сектору Upstream – Midstream – Downstream.

***********

Організатори форуму – Рада із зовнішньої та безпекової політики, Український центр економічних і політичних досліджень ім. О.Разумкова, Міжнародний центр політичних досліджень, «Західна аналітична група».

Генеральний інформаційний партнер – «Дзеркало тижня».