Попередній текст на слова П.Чубинського (він же і нинішній) за своєю мелодикою та змістом є революційною, національно-визвольною піснею, тобто не державницькою за своїм спрямуванням. На сучасному етапі перед українським суспільством постають інші цілі та завдання. Перш за все, це – творення, побудова нової держави, нового суспільства.

Запропонований новий варіант написаний на музику М.Вербицького, але темп виконання є більш швидким. Завдяки цьому та змістові тексту, пропонований варіант звучить оптимістично, впевнено.
Нічого не маю проти історичного зв’язку тексту П.Чубинського з мелодією М.Вербицького, про який говориться у висновку на проект Закону “Про Державний Гімн України”. Проте, питання тексту державного гімну є питанням більше політичним, ідеологічним, аніж питанням історії чи мистецтва. З огляду на це постає кілька цікавих ідеологічних моментів, які торкаються смислу існування нашої держави.

По-перше, рішення конкурсної комісії можна трактувати як непряме твердження того, що ніхто з наших сучасників не здатний створити текст, гідний для того, щоб стати державним гімном.

По-друге, майбутнє народу і держави приречене на диктат минулого: трагічного, революційного, войовничого, пригнобленого (за текстом П.Чубинського). Хоча деяка войовничість і необхідна, але у варіанті П.Чубинського не та войвничість, яка потрібна.

По-третє, конкурсна комісія ймовірно не знала, що опозиційні сили вже впродовж кількох років використовували під час своїх акцій протесту перший рядок тексту П.Чубинського. Наприклад, у такому варіанті: “Ще не вмерла Україна, але вже конає, бо злочинну владу над собою має”. Звучання гімну з текстом П.Чубинського якщо не сприятиме появі та розповсюдженню різноманітних “варіацій”, то, принаймні, підкріплюватиме вже існуючі.

По-четверте, використання слова “вмерла” (тим більше у першому рядку, та ще й поряд з назвою держави) не є доречним і коректним для державного гімну – одного з головних національних символів.

Ймовірно не розглядався виховний аспект державного гімну. Виховання – як процес ретрансляції цінностей, норм, соціальних установок. Зважаючи на те, що текст державного гімну має вивчатися усіма громадянами (особливо – школярами), текст П.Чубинського не може бути використаний на сучасному етапі розвитку українського народу, навіть з певними змінами. Він є піснею національно-визвольною, революційною, антидержавницькою, такою, що націлює на боротьбу і не має духу творення, будівництва.

Що ж ретранслює запропонований конкурсною комісією варіант? Це видно з самого тексту.

“Ще не вмерла України і слава, і воля,
Ще нам, браття молодії, усміхнеться доля.
Згинуть наші воріженьки, як роса на сонці.
Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці.
Душу й тіло ми положим за нашу свободу,
І покажем, що ми, браття, козацького роду”.

Перший рядок. Цілком вірогідно, що мало хто помітить заміну літери “а” на літеру “и” у назві держави. Хоча ще не вмерли три зазначені речі, проте це може статися. Ймовірно, хтось загрожує першому, другому і третьому.

Другий рядок. Доля всміхнеться молодим браттям. А інші, немолоді, на це можуть не розраховувати? Чому ця доля ще всміхнеться колись (невизначено коли)? Хіба народ не має своєї державності, розвитку демократії, інших здобутків? Якщо не про це йдеться, то про що саме?

Третій рядок. Використання слова “воріженьки” також є недоречним, некоректним для державного гімну. Цікаво, кого слід вважати цими воріженьками, які мають згинути як роса на сонці? Слово – відкрите для тлумачення. Кожен може розуміти, що йому заманеться. Хтось – сусідів, хтось – представників інших народів, конфесій, хтось – Росію, або Польщу, або США, або ісламістів, а хтось – “антинародний режим” (вибачте за цитування лозунгів лівих політичних сил). Може саме в цьому і всміхнеться доля молодим браттям? Важко сказати: з пісні слів не викинеш.

Четвертий рядок. Після того, як прочитаєш, виникає питання: а хто ж зараз панує у цій сторонці? А з огляду на зміст попередніх рядків, можна зробити висновок: воріженьки, що мають згинути, як роса на сонці. І взагалі зміст цього рядка ставить під сумнів факт існування України, як незалежної держави. І що може бут з того, як кожен запанує у своїй сторонці?

П’ятий рядок. Те, що треба покласти душу й тіло, вказує на досить визначену ймовірність участі у збройних подіях. Малоприваблива перспектива. Як для окремої особистості, так і для народу. для держави в цілому.

Шостий рядок. Добрий сам по собі і найкращий від усіх попередніх.

Це все те, що буде закладатися у свідомість людей, і в першу чергу у свідомість дітей та молоді. Без творення, оптимізму, мирного будівництва, без поваги один до одного та до держави. І широкий простір для тлумачення. Зате зберігається історична пам’ятка епохи національно-визвольної, революційної боротьби. І як можна завдяки цьому творити? І що можна творити, керуючись цим?