1. Нейтралитет України у поєднанні з активною зовнішньою політикою. Забезпечення безпеки і недоторканості кордонів на шляхом вступу до блоків чи союзів, а шляхом застосування норм міжнародного права, шляхом системи двосторонніх договорів, шляхом участі у стратегічних міжнародних економічних проектах.

2. Стимулювання зростання національного інвестиційного потенціалу. Створення умов для модернізації виробництва з метою більш активного та системного виходу на зовнішні ринки. Створення ефективної системи просування інтересів національних суб’єктів економічної діяльності за кордоном (за спільної участі державних структур та приватного сектора).

3. Створення умов і потенціалу для науково-технічного прориву з опорою на вітчизняний інтелектуальний, фінансовий, технічний та виробничий потенціал (із залученням державних ресурсів та ресурсів приватного сектора).

4. Створення більш привабливих умов (аніж в Європі та Росії) для забезпечення притоку іноземних інвестицій. При цьому, залучення іноземних інвестицій повинно сприяти зростанню доходів держави, модернізації, а також розвитку вітчизняних суб’єктів економічної діяльності.

5. Суттєве реформування вітчизняної системи освіти (середньої, професійної на базі середньої, вищої). Зміна правил та підходів в системі підготовки наукових та викладацьких кадрів.

6. Створення сучасної армії на сонові нових підходів та принципів. Суттєва зміна пріоритетів в діяльності військових навчальних закладів та прирівняних до них закладів. Поступова заміна існуючих військових частин військовими частинами нового типу.
Обов’язковою для молоді залишиться вивчення курсу цивільної оборони, який буде розширений низкою тем з курсу початкової військової підготовки.

7. Економізація регіональної політики. Запровадження зональної системи оподаткування фізичних осіб, суб’єктів економічної діяльності з метою стимулювання відносної рівномірності економічного розвитку територій. Стимулювання територіальних громад до залучення інвестицій.

8. Вирішення мовного питання у відповідності з трьома принципами: забезпечення українського суверенітету; забезпечення єдності країни та створення соціальної гармонії; урахування економічної складової застосування мов.
«Один народ – дві мови». Державна мова – українська, допущення застосування в якості офіційної мови міжнаціонального спілкування – російської мови (при збереженні пріоритету за українською мовою). Вирішити проблему можливо, якщо її розділити на складові.
Одночасно здійснення довгострокового комплексу заходів недирективного характеру, спрямованих на розширення сфери функціонування державної мови, на зміцнення єдиної літературної норми української мови.

9. Стимулювання зайнятості молоді, народжуваності.

10. Запровадження державної монополії на будівництво соціального житла.
11. Стимулювання економічної активності населення. Встановлення коефіцієнтів оплати праці менеджерів в залежності від ефективності діяльності очолюваних ними підрозділів, суб’єктів економічної діяльності, в яких вони працюють, а також в залежності від рівня оплати праці найманих працівників.

12. Перехід пенсійної системи на виключне використання спеціальних державних фондів.

Однак найважливішим фактором, від якого залежить якість проведення реформ, їх ефективність, є оптимізація та професіоналізація системи органів державної влади, система органів влади в цілому.

Створення нової системи влади, здатної адекватно реагувати на внутрішні та зовнішні виклики, а також здійснювати системну й ефективну внутрішню та зовнішню політику по забезпеченню внутрішньої соціальної гармонії, по забезпеченню модернізації та розвитку вітчизняного економічного потенціалу. Йдеться про наступні кроки:
• встановлення президентської республіки;
• запровадження двопалатного парламенту при одночасному скороченні кількості депутатів (одна палата – представники партій, друга – представники регіонів);
• запровадження станової асамблеї для більшого урахування специфічних інтересів різних професійно-соціальних груп;
• проведення адміністративно-територіальної реформи (в т. ч. скасування обласних державних адміністрацій, заміна їх виконкомами регіональних рад (або регіональними адміністраціями), зміна адміністративно-територіального поділу та статусів територій тощо).